Барвіночку блакитними очима Весняний ранок в небо задививсь, А там летіла зграя журавлина, Додому поверталися птахи. Де мати-й-мачуха в долині вже жовтіла,А біля неї бджілонька мала, Яка нектару назбирать хотіла Й швидесенько вертатись до села. Де котики пухнастії вербові Тихенько муркотіли щось собі. Птахи тут відпочити вже готові І братись […]

Крилом лелечим березень махає, Стріча птахів із вирію весна, А на широкій лісовій галяві Струмочка пісня весело луна. Із рясту білого встеляє землю килим, Бентежить душу ніжна зелень трав. Ми тут колись стрічалися із милим, Який серденько у полон забрав. 2016 р.

Розмахують хустинками зеленими Та загадково усміхаються берізки, Щось таємниче перешіптуються з кленами І не соромляться нікого аніскільки. Протягують гілки до них, мов рученьки,Запрошуючи тих на ” білий” танець І граціозно легко так кружляють,А вітер бавиться і пестить довгі кучері. 2016 р.

Підморгує лукаво зірка рання І зрозуміло все без зайвих слів, А дощ шепоче тихо про кохання Та сонечком погожий день зустрів. Блідо-зелена перша ніжна парость Розсипалась недбало по землі. Це веснонька усім-усім на радість Так почуття висловлює свої. 2016 р.

Китайська троянда Цвіте на вікні, Всміхаються радо Пелюстки її Червоні-червоні І ніжні такі, До сонця ясного Зелені листки, Неначе долоньки Прикрили гілки Або парасольки Чудові такі. Окраса в кімнаті Й відрада душі Китайська троянда Цвіте на вікні. 2019 р.

Перину бабуся Зима підбивала І ненароком її розірвала, Посипалось з неї білесеньке пір”я, Лежить у саду та у нас на подвір”ї. А Вітер-пустун його далі поніс На поле і луг, на дерева у ліс, Далеко-далеко, що звідси й не видно. На чому ж це спатиме Зимонька бідна? І плаче вона, […]

Розгулялася зима Не на жарт. І не сама. Вітер свище й завива,Чи то плаче чи співа. Завірюха-заметіль Сипле снігом звідусіль, Що не видно і за крок Ні доріг, а ні стежок. Морозенко теж не спить, Під ногами аж рипить. Кониками мчить трьома – Розгулялася зима. 2015 р.

Диво-мереживом, Срібним серпанком Накрила всі стежечки Віхола зранку. Інеєм, інеєм Білим яскравим Дерева обліплені, Мов зірочками. Тихо-тихесенько Вітер ліг спати, Вночі Королеву Літав розважати У Царство Льодове,Воно ж не близько, Нелегка дорога, Втомився Вітрисько. Зимонька чарами Щедро так сипле,Не перестаємо Ми їм коритись. 2016 р.

А надворі горобина ніч, Що це означає хто з вас знає? Це ні місяця на небі, а ні зір, Тільки вітер коршуном шугає. Темнота густа, хоч ріж ножем І за крок не видно вже нічого, Не знайти ні стежку, ні дорогу, Ніч накрила чорним все плащем. Зойкнула десь злякано сова, […]

Морозеночку-морозе, Витискаєш з очей сльози І на склі такі узори, наче вишиття. Кришталевих твоїх дзвонів Лине музика чудова, Ладен слухать її кожен майже все життя. Ой, морозе-морозенку,Не студи святу земельку, Ковдра снігова зігріє її в холоди. Навесні буде рясніти Сходами та зеленіти, Важка праця хліборобська дасть свої плоди. 2026 р.

Уночі Мороз художник Візерунки малював, Вийшло Сонечко ранкове, Труд увесь його розтав. Плакали Троянди білі, А намисто із зірок Розірвалось, розлетілось, Мокрі крила у пташок. Нанівець Мороза працю Ясне Сонечко звело. Він не журиться. не плаче, Намалює вночі знов. 2017 р.

А січневий день морозний Витискає з очей сльози, Вітер вовком завива. Кучугур понамітало, Всюди біло-біло стало,Справжня надворі зима. Виграє усе й іскриться, Ніби срібная жар-птиця Помахала нам крилом., Сипала сліпучий іній Із відтіночком блакитним Й зникла швидко за селом. Хруснула соснова гілка, Там пробігла руда білка І струсила з хвої […]

На горобині вогники яскраві Запалила осінь золота, Що горять-підморгують лукаво Вони комусь у будні і свята. Сойки до них в гості прилітають, Щоб смачненьким пригостити їх І донизу також ще звисають Калинові кетяги ягід. Стиглі-стиглі ягідки червоні На кущах глодових у ярку. Ти візьми їх у свої долоні, З насолодою […]

А сніг усе падає, падає, Не видно стежок і доріг. Але лиш одним нас порадує: Надійно посіви укрив. Бо від морозів захищені Вони проростуть навесні, Зеленим густим своїм килимом Потішать і душу мені. Радітиме й серце господаря, Я кий ці поля засівав. Тугим золотим хлібним колосом Віддячать йому у жнива. […]

На високій кручі, що біля ставочка Виріс дуб могутній, йому років зо сто. В верховітті вітер знай собі гуляє, Співає і свище, віти нахиляє. Та сили такої у вітру немає,Щоби із дубочком взяти позмагатись, Бо міцний та дужий дуб отой столітній, З високої кручі бачить увесь світ він. 2020 р.

А ягідки на морозі солодкі-солодкі, Мов цукерки заховані в снігову обгортку. Є птахам чим ласувати у зимову днину, Бо їх щедро пригощає ними горобина.. Не страшні мороз тепер їм, холодний вітрисько,Дякують пернаті щирі й кланяються низько. Зможуть вони співаючи до весни чекати,Їм у цьому допоможе горобина-мати. 2016 р.

Хмурий-хмурий день грудневий, То мрячить, то сніг іде, Низько нахилилось небо, Ніби ось-ось упаде У міцні землі обійми Там за обрієм ясним,Вітерець холодний віє, Ще суворій буть зимі. 2025 р.

Листопад хазяйнував, Всі листочки позривав На стрункій берізці, Вітерцем його котив, Дощиком траву зросив Вранці й вечір пізній. Скоро прийде його брат, Якого ще Груднем звать Й морозцем притисне Та притрусить і сніжком. А у хаті за вікном Тепло та затишно. 2025 р.