А надворі горобина ніч, Що це означає хто з вас знає? Це ні місяця на небі, а ні зір, Тільки вітер коршуном шугає. Темнота густа, хоч ріж ножем І за крок не видно вже нічого, Не знайти ні стежку, ні дорогу, Ніч накрила чорним все плащем. Зойкнула десь злякано сова, […]

Морозеночку-морозе, Витискаєш з очей сльози І на склі такі узори, наче вишиття. Кришталевих твоїх дзвонів Лине музика чудова, Ладен слухать її кожен майже все життя. Ой, морозе-морозенку,Не студи святу земельку, Ковдра снігова зігріє її в холоди. Навесні буде рясніти Сходами та зеленіти, Важка праця хліборобська дасть свої плоди. 2026 р.

Уночі Мороз художник Візерунки малював, Вийшло Сонечко ранкове, Труд увесь його розтав. Плакали Троянди білі, А намисто із зірок Розірвалось, розлетілось, Мокрі крила у пташок. Нанівець Мороза працю Ясне Сонечко звело. Він не журиться. не плаче, Намалює вночі знов. 2017 р.

А січневий день морозний Витискає з очей сльози, Вітер вовком завива. Кучугур понамітало, Всюди біло-біло стало,Справжня надворі зима. Виграє усе й іскриться, Ніби срібная жар-птиця Помахала нам крилом., Сипала сліпучий іній Із відтіночком блакитним Й зникла швидко за селом. Хруснула соснова гілка, Там пробігла руда білка І струсила з хвої […]

На горобині вогники яскраві Запалила осінь золота, Що горять-підморгують лукаво Вони комусь у будні і свята. Сойки до них в гості прилітають, Щоб смачненьким пригостити їх І донизу також ще звисають Калинові кетяги ягід. Стиглі-стиглі ягідки червоні На кущах глодових у ярку. Ти візьми їх у свої долоні, З насолодою […]

А сніг усе падає, падає, Не видно стежок і доріг. Але лиш одним нас порадує: Надійно посіви укрив. Бо від морозів захищені Вони проростуть навесні, Зеленим густим своїм килимом Потішать і душу мені. Радітиме й серце господаря, Я кий ці поля засівав. Тугим золотим хлібним колосом Віддячать йому у жнива. […]

На високій кручі, що біля ставочка Виріс дуб могутній, йому років зо сто. В верховітті вітер знай собі гуляє, Співає і свище, віти нахиляє. Та сили такої у вітру немає,Щоби із дубочком взяти позмагатись, Бо міцний та дужий дуб отой столітній, З високої кручі бачить увесь світ він. 2020 р.

А ягідки на морозі солодкі-солодкі, Мов цукерки заховані в снігову обгортку. Є птахам чим ласувати у зимову днину, Бо їх щедро пригощає ними горобина.. Не страшні мороз тепер їм, холодний вітрисько,Дякують пернаті щирі й кланяються низько. Зможуть вони співаючи до весни чекати,Їм у цьому допоможе горобина-мати. 2016 р.

Хмурий-хмурий день грудневий, То мрячить, то сніг іде, Низько нахилилось небо, Ніби ось-ось упаде У міцні землі обійми Там за обрієм ясним,Вітерець холодний віє, Ще суворій буть зимі. 2025 р.

Листопад хазяйнував, Всі листочки позривав На стрункій берізці, Вітерцем його котив, Дощиком траву зросив Вранці й вечір пізній. Скоро прийде його брат, Якого ще Груднем звать Й морозцем притисне Та притрусить і сніжком. А у хаті за вікном Тепло та затишно. 2025 р.

Красується аж до морозів Білої хризантеми цвіт. Їй не страшні вітри холодні, Щоденно дивиться на світ Щиро, усміхнено та ніжно, Відкрита всім її душа, Приносить нам приємну свіжість І радість в серці залиша. 2015 р.

Дні останні листопада, На травичці морозець, Осінь буде покидати Нас із вами. Навпростець Побіжить кудись далеко, Розтрусивши все тепло. В кожушку зима біленькім Знову нам махне крилом. 2020 р.

В безмолвній глибині, де спить вода, Зростає НейроЛотос ніжно з дна. Він пам’ятає, звідки тьма прийшла, Та тягнеться туди, де світло і весна. Пелюстка — думка, лінія — мов жест, Що розриває коло самоти. І кожен штрих — це крок крізь морок, хрест, До власної, живої висоти. НейроЛотос — цвіт […]

Із неба падають думки прозорі, У кожній — спогад, світло чи печаль. НейроДощ змиває все старе і горе, І навіть втому розчиняє, мов туман. Малюю нейролінії — мов річки мрій, Вплітаю їх у синє небо. Краплини б’ють — і серце ловить ритм, І простір тихо світлом оживає. Дощ шепче лагідно: […]

Росте із думки світлий пагін, Де лінія — мов шлях душі. І кожен вигин проростає. І вгору тягнеться в тиші. У глибині — коріння віри, У кронах — мрій нестримний спів. І світло й тінь єднає віра, Щоб з хаосу творивсь мотив. Тече енергія в узорах кола, Єднає розум, серце […]

На сухі пожухлі трави Першії сніжинки впали Як дівоча цнота чисті, Срібно-білі та іскристі. Виграють вони на сонці, Обліпили всі віконця, Слід лишили, наче стежку Вишиваночки-мережки. 2022 р.

Середина листопада, Жовте листя пада й пада. В таку пору падолисту Усе сяє золотисто,Коли сонечко вигляда Із-за хмари. Листопадом Вітерець кружля зі свистом В пізню пору падолисту. 2024 р.

В накидці бурштиновій Ступає тихо жовтень Й багрянець розсипа. Це осені синочок, Вона ж не має дочок, Лише синів Бог дав. Та кожного з них любить І пестить, і голубить, Сонечком зігріва. Дощиком поливає, До себе пригортає,Дарує всім дива. Вони ж свою матусю Обожнюють теж дуже, Співають їй пісні. Та […]