Підморгує лукаво зірка рання І зрозуміло все без зайвих слів, А дощ шепоче тихо про кохання Та сонечком погожий день зустрів. Блідо-зелена перша ніжна парость Розсипалась недбало по землі. Це веснонька усім-усім на радість Так почуття висловлює свої. 2016 р.

Китайська троянда Цвіте на вікні, Всміхаються радо Пелюстки її Червоні-червоні І ніжні такі, До сонця ясного Зелені листки, Неначе долоньки Прикрили гілки Або парасольки Чудові такі. Окраса в кімнаті Й відрада душі Китайська троянда Цвіте на вікні. 2019 р.

Перину бабуся Зима підбивала І ненароком її розірвала, Посипалось з неї білесеньке пір”я, Лежить у саду та у нас на подвір”ї. А Вітер-пустун його далі поніс На поле і луг, на дерева у ліс, Далеко-далеко, що звідси й не видно. На чому ж це спатиме Зимонька бідна? І плаче вона, […]

Розгулялася зима Не на жарт. І не сама. Вітер свище й завива,Чи то плаче чи співа. Завірюха-заметіль Сипле снігом звідусіль, Що не видно і за крок Ні доріг, а ні стежок. Морозенко теж не спить, Під ногами аж рипить. Кониками мчить трьома – Розгулялася зима. 2015 р.

Диво-мереживом, Срібним серпанком Накрила всі стежечки Віхола зранку. Інеєм, інеєм Білим яскравим Дерева обліплені, Мов зірочками. Тихо-тихесенько Вітер ліг спати, Вночі Королеву Літав розважати У Царство Льодове,Воно ж не близько, Нелегка дорога, Втомився Вітрисько. Зимонька чарами Щедро так сипле,Не перестаємо Ми їм коритись. 2016 р.

А надворі горобина ніч, Що це означає хто з вас знає? Це ні місяця на небі, а ні зір, Тільки вітер коршуном шугає. Темнота густа, хоч ріж ножем І за крок не видно вже нічого, Не знайти ні стежку, ні дорогу, Ніч накрила чорним все плащем. Зойкнула десь злякано сова, […]

Морозеночку-морозе, Витискаєш з очей сльози І на склі такі узори, наче вишиття. Кришталевих твоїх дзвонів Лине музика чудова, Ладен слухать її кожен майже все життя. Ой, морозе-морозенку,Не студи святу земельку, Ковдра снігова зігріє її в холоди. Навесні буде рясніти Сходами та зеленіти, Важка праця хліборобська дасть свої плоди. 2026 р.

Уночі Мороз художник Візерунки малював, Вийшло Сонечко ранкове, Труд увесь його розтав. Плакали Троянди білі, А намисто із зірок Розірвалось, розлетілось, Мокрі крила у пташок. Нанівець Мороза працю Ясне Сонечко звело. Він не журиться. не плаче, Намалює вночі знов. 2017 р.

А січневий день морозний Витискає з очей сльози, Вітер вовком завива. Кучугур понамітало, Всюди біло-біло стало,Справжня надворі зима. Виграє усе й іскриться, Ніби срібная жар-птиця Помахала нам крилом., Сипала сліпучий іній Із відтіночком блакитним Й зникла швидко за селом. Хруснула соснова гілка, Там пробігла руда білка І струсила з хвої […]

На горобині вогники яскраві Запалила осінь золота, Що горять-підморгують лукаво Вони комусь у будні і свята. Сойки до них в гості прилітають, Щоб смачненьким пригостити їх І донизу також ще звисають Калинові кетяги ягід. Стиглі-стиглі ягідки червоні На кущах глодових у ярку. Ти візьми їх у свої долоні, З насолодою […]

А сніг усе падає, падає, Не видно стежок і доріг. Але лиш одним нас порадує: Надійно посіви укрив. Бо від морозів захищені Вони проростуть навесні, Зеленим густим своїм килимом Потішать і душу мені. Радітиме й серце господаря, Я кий ці поля засівав. Тугим золотим хлібним колосом Віддячать йому у жнива. […]

На високій кручі, що біля ставочка Виріс дуб могутній, йому років зо сто. В верховітті вітер знай собі гуляє, Співає і свище, віти нахиляє. Та сили такої у вітру немає,Щоби із дубочком взяти позмагатись, Бо міцний та дужий дуб отой столітній, З високої кручі бачить увесь світ він. 2020 р.

А ягідки на морозі солодкі-солодкі, Мов цукерки заховані в снігову обгортку. Є птахам чим ласувати у зимову днину, Бо їх щедро пригощає ними горобина.. Не страшні мороз тепер їм, холодний вітрисько,Дякують пернаті щирі й кланяються низько. Зможуть вони співаючи до весни чекати,Їм у цьому допоможе горобина-мати. 2016 р.

Хмурий-хмурий день грудневий, То мрячить, то сніг іде, Низько нахилилось небо, Ніби ось-ось упаде У міцні землі обійми Там за обрієм ясним,Вітерець холодний віє, Ще суворій буть зимі. 2025 р.

Листопад хазяйнував, Всі листочки позривав На стрункій берізці, Вітерцем його котив, Дощиком траву зросив Вранці й вечір пізній. Скоро прийде його брат, Якого ще Груднем звать Й морозцем притисне Та притрусить і сніжком. А у хаті за вікном Тепло та затишно. 2025 р.

Красується аж до морозів Білої хризантеми цвіт. Їй не страшні вітри холодні, Щоденно дивиться на світ Щиро, усміхнено та ніжно, Відкрита всім її душа, Приносить нам приємну свіжість І радість в серці залиша. 2015 р.

Дні останні листопада, На травичці морозець, Осінь буде покидати Нас із вами. Навпростець Побіжить кудись далеко, Розтрусивши все тепло. В кожушку зима біленькім Знову нам махне крилом. 2020 р.

В безмолвній глибині, де спить вода, Зростає НейроЛотос ніжно з дна. Він пам’ятає, звідки тьма прийшла, Та тягнеться туди, де світло і весна. Пелюстка — думка, лінія — мов жест, Що розриває коло самоти. І кожен штрих — це крок крізь морок, хрест, До власної, живої висоти. НейроЛотос — цвіт […]