Вечоріє…прохолода ..небо.. Ще один минає день, Куди втіка ніхто не знає, Що залишить по собі, коли піде? Можливо, горе, а може й надію.. Що буде в душах у людських горіть. Ніхто не знає, знає тільки небо, Що десь далеко блакитним маревом горить. ©Анна Силка, 16.12.2015
Інше
386 posts
коли ця жінка говорить в будинку її літають повітряні змії з чебрецю і гвоздики у відчинені навстіж вікна визирають пуп’янки снів у цих снах дуже затишно навіть нічним примарам які безпомічно тануть у безкінечності млості наче у молоці розправляючи крила метеликів у її снах з нею радяться птахи як потрапити […]
Ты знаешь,(а если не знаешь,то будешь знать)из всех людей на всём белом свете, именно тебя хотелось бы обнять.И,что б улыбка до самых ушей. И,что бы всё,что ни сказанно – в самую точку! Ты понимаешь некоторые вещи и видишь то,что другие не видят. Есть просто люди в твоей жизни,так…прохожие,пришли-ушли,а есть Люди,которые […]
Загубилася душа… побита, ображена, приречена… Вона пішла шукати щастя та не повернулася… Хто побачить – убийте щоб не мучилася… Інакше їй буде ще болючіше… Кожного дня вона спотикається, як та мала дитина , серед натовпу! Куди іти!? І що робити?! Як кохання своє на половину поділити?! Убита, спустошена і мовчазна, […]
Зустрічі з Сівачем Якщо дивитися з практичного боку, то я впевнена, що ніякий дбайливий господар не буде сіяти насінинки, від яких він очікує врожаю, в непідготовлений грунт, тим більше не розсипле їх при дорозі чи серед каміння… В притчі про Сівача є такий парадокс, що зерна, які щедро сіє […]
* В мистический вечер Ивана-Купалы Цветок по легенде древнейшей расцвел. Вечерняя зорька уже засияла – И в лес Яцек смело за цветом пошел. Цветок не простой! Кто сорвать его сможет – Тот будет в богатстве жить, как фараон! Раз в год это чудо цветет в день погожий, Потом исчезает, как […]
Життя, як ранішня роса, У світ приходим ми, лише єдиний раз. От тільки не судилось тій росі, Наступні ранки бачити в її житті. Цінуйте, люди, кожен той світанок, Що Бог дарує нам прожить і не розтануть…
Солнце золотыми нитями грело землю, веяло теплом. Пело мое сердце соловьем, не ведая о том… Птицы разливали трели по садах словно, солнечный свет расплывается по всему свету, проникая в каждую щель. Сказочно порхали мотыльки в парках, как осколки разноцветных звезд, утерянных после вьюжной ночи. Вдали сада в конце аллеи рос […]