-Написати про тварин,
Скажу сама до себе,-
Але ж можу писати і про млин,
А не про кролика, що дивиться у небо.
Про кролика, що дивиться у небо,
На темне-темне, вкрите зірочками.
Кролику годувати треба,
Сім’ю із діточками…
Кролик, що дивиться у небо,
Тихо плаче і проклина життя.
У нього син – ледащо
І дочка без буття.
І кролик, що дивиться у небо,
Тихо сказав:
“Схоже, неробо,
Твоє життя відбило вже дванадцять.
Карета зникла,
А коні стали пацюками.
Не будь як я,
Готуйсь до усього роками.
Я, кролик, що дивиться у небо,
А ти – людина, може ще й мала.
Ти – це майбутнє,
Будуй його, моя тобі хвала.”
І кролик, що дивиться у небо,
Піднявши очі на останні зорі,
Застрибнув в нірку, не глянувши на тебе.
А кругом поле, долини неозорі.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 19-09-2020
