Прошу, поклич мене! Поклич у далечінь,
Де ніжні хмари горнуть зорі світанкові,
Де є роздолля почуттів і світ любові –
Прозорий світ відвертих слів і розумінь.
Поклич у Всесвіт, де немає серцю меж,
Де нескінченність – путь любові та кохання,
Й двох пташенят веселих радісне плекання,
Які кружляють в синяві небесних веж.
Прошу, поклич мене! Поклич у спомин днів,
Поклич туди, куди несли тебе вітрила,
Коли своїм серденьком ти моє зустріла,
В місця, де ллється пташенят веселих спів.
Прошу, поклич мене! Я так цього хотів…
© Денис Нарбут
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 21Реєстрація: 15-09-2021
Достижение получено 23.11.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 11.10.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Думок на тему “Поклич”
Поетично, щиро, барвисто, сповідально. Є глибина психології, романтична. напруга емоцій. Є переосмислення світових поетичних традицій. Майстерне володіння словом. Вражений