Нехай твої бажання, кохана, збуваються
не з падаючою зіркою на небосхилі,
а з багатотисячним яскравим зорепадом!
Любов у серці оселила
Невтомну пристрасть теплоти,
Нагій душі вдягнула крила,
Піднявши в безмір висоти.
І з оксамитового неба,
Зірками встеленого вщент,
Лишила падати до тебе
Багряно-зоряним дощем.
Летівши, я, неначе вітер,
Торкався крилами зірок,
До тебе, кращої на світі,
Спішив зі швидкістю думок.
Польотом з прірви небокраю
До тебе линути я рад.
Твої бажання хай здійсняє
Мого кохання зорепад!
не з падаючою зіркою на небосхилі,
а з багатотисячним яскравим зорепадом!
Любов у серці оселила
Невтомну пристрасть теплоти,
Нагій душі вдягнула крила,
Піднявши в безмір висоти.
І з оксамитового неба,
Зірками встеленого вщент,
Лишила падати до тебе
Багряно-зоряним дощем.
Летівши, я, неначе вітер,
Торкався крилами зірок,
До тебе, кращої на світі,
Спішив зі швидкістю думок.
Польотом з прірви небокраю
До тебе линути я рад.
Твої бажання хай здійсняє
Мого кохання зорепад!
© Денис Нарбут, 2020
