Для голосування необхідно авторизуватись

«Прозріння»

 

 

 

 

 

 

 

Ти знаєш? Ти моє безсоння…

І спокій у обіймах теплоти

Коли пухнастий сніг вкриває підвіконня,

Залишивши цей час для самоти.

 

Ти знаєш, ти моє прозріння

Мов квітка у незвіданім саду

Так часто ми кидаємо каміння

Відчувши на душі лиш пустоту.

 

Для мене ти, мов риба в океані

Повітря свіже, поміж схилів гір.

Усмішки візерунки бездоганні

У щирість почуттів лише повір.

 

Я дихаю тобою в повні груди,

Твій погляд розпізнаю між облич

І байдуже про нас, що скажуть люди,

Назавжди поруч, ти лише мене поклич.

 

Поклич мене, і я до тебе лину,

Крізь бурю й заметіль пройду.

Побути ще з тобою хоч хвилину,

Тобою лише просто я живу.

 

Ти сонце, що лоскоче сірі стіни

Ти небо, між розкиданих зірок

Коли любов руйнуємо в руїни,

У серці наробивши злих дірок.

 

Та знаю я бува сварки й образи,

Не має ідеальності в людей.

Кидають непотрібні вони фрази,

Що серце, виривають із грудей.

12.12.2020.

#ВіталійПрокопович
#поезія
#вірші
#віршіУкраїнською
#поезіяукраїнською
#поетичнийщоденник

 

 

10

Автор публікації

Офлайн 1 день

Віталій Прокопович

768
Коментарі: 4Публікації: 250Реєстрація: 26-08-2018

Вибір видавця (Лютий 2020)

Достижение получено 25.04.2020

Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)

Небайдужий читач

Достижение получено 26.01.2019

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій