Для голосування необхідно авторизуватись

Легенда про море

Зустрілись якось мавка лісова
З русалкою, яка неначе ледь жива
Та каже: «Із журавлем, як уві сні
Зустрілись поглядом. О ні!
Він був, як лебідь у весні.

Мов сокіл крила розпустив
Над прірвою упевнено летів.
А я… Немаю крил.. Я ледь жива.
О, мавко, твориш ти дива
Спаси мене! Ти ж мавка лісова!»

-Я лісова. Я мавка. Вже без крил…
Ті крила додавали сил…
Тепер літати зможу лиш вві сні
Ті крила колять, вже тісні.
Далекі спогадів пісні.

Пливи русалонько-сестра
Бажаю я тобі добра
Бо пам’ятай, дурненька, наяву
Твій лебідь – качур у ставу
Знайди собі любов нову!

-Не розумієш, хочу я на став
І щоб зі мною він літав!
О, сестро, ти не відмовляй
Так не дивись, не спопеляй,
Бо ставлю крапку я і край!

-Як так, наллю тобі вина
Воно ті крила розмина
Ці крила – це солодкий яд.
Вчиню-таки я цей обряд
Летіти маєш без огляд.

Що ж, не держи на мене зло
Даю тобі одне крило,
Бо інше виросте само.
Знай, без кохання це ярмо
Для нього будеш, як більмо.

Полюбить він тебе з хвостом –
Не полетиш з одним крилом,
Помчиш із ним до небосхила.
Та враз тобі опалить крила,
Якщо йому ти вже не мила.

Така легенда. Біль у тому
Русалка плакала по ньому
Ті сльози капали дощами
Перетворилися морями,
Бо птах не з нею – за горами.

Вона ж літати не змогла
Сліпа любов її була.
Ніхто не знає як було
Чи в неї виросло крило
Чи в неї серце зажило…

Ніхто не зна, що синє море
Русальчине велике горе
Солона, як сльоза блакить
Дзеркалить небо, та чека на мить
Де білий лебідь пролетить…

1

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

elenaruta

1
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 02-09-2020