Для голосування необхідно авторизуватись

По спогадам дитинства

Я не надихаюсь дощем, хоч скільки літа не залиш.

На повні груди і зі мною вже лабіринтом пам’яті летиш.

По спогадам дитинства безтурботна мить,

босоніж навздогін по росяній траві, тебе вже не спинить.

Згадай, як щиро дивувались веселковому промінню,

вже в котрий раз, та все ж немов видінню.

Ще не забудь, згадай солодку мить,

бабусин чай із м’яти ніколи не гірчить.

Вже дощ пройшов, іще хоч краплю, іще б одну хвилину…

Не хочу знов в собі забути щасливу й радісну дитину.

3

Автор публікації

Офлайн 2 години

eliza_lens

173
Коментарі: 7Публікації: 85Реєстрація: 18-08-2020

Срібне перо

Достижение получено 29.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 10.09.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій