фішкою йду, просуваюся полем.
крок зупиняю у галасі голі,
яка вимагає ставки на долю.
гральні розкидую віялом карти –
вдивляюсь у чірви і бубни в азарті,
коли їх простромлюють пікі пікантні.
на варті чатують байдужі хрести –
варто б та й з ними із небом на “ти”!
та все завжають проблемок ряди,
стежинами що у темряві таєн.
хрипло їх зчитую вголос картаво
з мапи, яку оце розгортаю,
вишукую раптом утрачену волю
в хащах заблукану в холод і волод,
де привиди криками лунами з болю
в кронах заплутаних дивних історій.
і шепочу у розгубі, у стомі
-…що є величніше аніж недоля?.. –
наосліп камінчик зроню до сплетінь
з гілками стежин, що зачинені в тінь –
спокуливо знаджують в тишу і лінь,
де рахівниць чути порух і шурхіт,
дихає наче там час у зажурі.. –
дати спливають, події похмурі.
цифри рядами чисельними числю –
шукаю шляхи там захованих істин,
думаю…мислю……