Притулок плоті, бажань – самотність
І тінню плинуть минулі терні
Жага до Нього, вуста… спекотність
Досхочу… тіла. То ж ми не перші
.
Нас поєднало чуття причастя
Нас поєднала стрімка спокуса
Та одноденне було те щастя
Він так далеко – то доля руса
.
Навіщо тільки душа озвалась
Навіщо чує глибинні тиші
Поріг в минуле, та все ж дізналась
Міст у майбутнє, бо там є виші
.
Два океани, дві сильні волі
А поміж річка, любов‘ю диха
Кохання гасне, не мимоволі
Смиренна доля… музика стихла