Хмари ховають небо,
Небо зникає в імлі.
Декому й знати не треба,
Є воно там, чи ні.
Дехто сховався у хмари,
Пухкість, як ковдру, натяв.
Доля давала, та марно,
Очі замружив, не взяв.
Дехто у хмарі й родився.
В сірім тумані зростав.
З мрякою й гниллю годився.
Можна інакше?! – Не знав!!!
Ба, є й такі, що від Сонця
В хмару навмисне втекли.
Стали собі незнайомцем,
Стали не тим, ким були.
Вміти би всім розганяти
Скупчення сірості й хмар,
Синього неба шукати,
Світло приймати, мов дар!
Та щось…
Небо ховають хмари,
Вміло маскують життя,
Наче безжальні примари
Стишують серця биття.