Не раз я чую:«Хто то чоловік?
То всі тепер напищені,пихаті
Колись квітками сипали до ніг,
Тепер лиш «смайли» шлють з своїх «ай-падів».
І тут мене навідали думки:
А що б було,якби зробити дослід,
Щоб стали знов слабкими всі жінки,
Чоловіки ж тоді б набрались досвіду.
Якщо б ми їм дозволили робить
Усе,що хочуть нам допомагати:
Сніданок в ліжко нам,а не ми їм,
Смачну вечерю теж приготувати.
В простому бачити щасливі дні,
Не ставити до них шалених планів,
Підтримувати завжди й у всьому їх,
Стрічати разом сонячні світання.
Чоловікам не треба над усе,
Їм інколи достатньо навіть слова,
Коли дружина ніжно обійме,
І скаже,що на все із ним готова.
Тоді і крила,бач, уже ростуть,
І впевненість,що він таки МУЖЧИНА!
Напевно,в розумінні все ж є суть,
І бути всюди теж воно повинно.
Не будьмо сильні,ми ж лишень жінки,
А сильні хай залишаться мужчини!
Як би не було — щастя в нас в душі,
То ж все життя лишаймося такими…
© Оксана Граб’юк «Сила НЕ жінка»
Автор публікації
