А вони мали бути удвох
Доля з ними зіграла злий жарт
Скільки кривди було і тривог
Розлучатись було не варт.
А вони мали бути удвох
Час змінив назавжди дві долі
Як то тяжко, те знає лиш Бог,
Що той час були наче в неволі.
А так мало бути? Чи ні?
Залишились самі запитання.
Ті дві долі немов у вогні,
Ті дві долі немов в вигнанні.
Скільки років минуло, а все ж
Певні сумніви залишились,
Бо кохання було без меж.
Як воно, мов кришталь розбилось?
Як то тяжко, те знає лиш Бог,
Чи зведе доля знову? Питання.
А вони мали бути удвох.
Тож чого варте те кохання?