Ніколи ти цього не прочитаєш,
Ніколи не відчуєш каяття.
Покинувши мене, ти не пізнаєш,
Щасливу мить короткого життя.
Ніхто тобі не скаже так відкрито,
Про почуття, що ти їх сам творив,
Про те, що головне уже прожито,
А мало лиш тому, що загубив.
Що не зберіг і не поніс роками,
Крізь дощ, туман, крізь заздрощі і сміх,
Ти вбив його своїми же руками,
А вбити щастя – це великий гріх.
Думок на тему “Ніколи ти цього не прочитаєш…”
Бережіть, люди, почуття!