Почуй мене, рідний, почуй.
Любов моя завжди безмежна.
Хоч буваю необережна…
Ти душу мою відчуй.
Пробач за помилки, пробач…
А хто ж безгрішним буває?
Ти знаєш, таких немає.
Не буває життя без невдач.
Ми разом такі щасливі!
Відчуваєш тепло долонь?
І не згасне вже наш вогонь,
Не накриють тумани сиві.
Я любов твою бережу.
Ми буваємо часто вперті,
Я сьогодні така відверта!
Все, що думаю, те й пишу.
2 коментарі “Почуй мене, рідний, почуй…”
Чути один одного -. це велике мистецтво…Дай Боже кожному!)
прекрасні рядки… успіху вам