Безлюдний би острів… Не острів – маленьку місцинку,
Де серцю є простір: для втілення мрій й відпочинку…
Де все по складах і читабельно, як в першому класі,
Та тільки усе без ривків у просторі й часі…
Мені на безлюдну місцину хоч би на мить,
Де серце розтріпане, спокійно й тихо мовчить.
Думки заблукали, шукають до світла тунель,
У мене вони теплі й м’які, як дитяча фланель…
Маленьку місцинку, де затишок має й душа,
Де все що навколо тішить, приємно втіша…
І масок й притвортва немає, дарує життя
Щира усмішка, кожне нове відчуття…
Безлюдний би острів…
