Втекти б туди, де пахне меліса…
Ковтнути повітря і тишину…
Де трави, де роси, де близько до лісу,
Де спокій, схожий скоріше до сну…
Відкинути все: шум машин, шум трамваїв…
І слухати пташки весняний наспів,
Красою милуючись ніжних конвалій
І пишною вродою рідних лісів…
Втекти б туди, де м’ятою пахне,
Де вітру подих такий легкий,
Де серце твоє по-новому тьохне…
Де зовсім не чути шум-гам міський…
Думок на тему “Втекти б туди, де пахне меліса…”
Поетично, щиро, барвисто і публіцистично….Це вірш жителя міста, який марить жити у просторі вічної природи….Поезія також має право на публіцистику в автовських роздумах.. Бажаю нових та сміливих творчих експериментів, творчих пошуків у царині Українського Слова