Для голосування необхідно авторизуватись

Другий зимовий похід , або листопадовий рейд.

Осінь смутком все довкола
Тихо огортає,
Але в душах українців,
Дух волі палає.

Україну ,рідну неньку,
Вороги спалили
Й між собою , супостати,
Збручем поділили.

На своїй землі на рідній,
Хоч в чужій державі,
В місті Львові отамани
Зібрались у справі.

Вирішили до Києва
Вони йти походом ,
Припинити , щоб знущання
Над рідним народом.

Розділились на три групи,
Вкраїнські солдати,
Щоб кордони більшовицькі
Легше подолати.

Першу групу Бессарабську
Вороги розбили ,
Як лиш тільки за Дністер
Повстанці ступили.

Про Подільську , другу групу,
Багато писали,
Її рейд по Україні
Подвигом назвали.*

Четвертого листопада,
Коли усі спали,
Головна Волинська група
В похід виступала.

Зброї у них було мало,
Пішли майже голі,
Та з вірою в перемогу,
З жагою до волі.

Під проводом Тютюнника,
Дякуючи Богу,
Без пострілу розброїли,
Польськую залогу.

Біля села Журбовичі
Чекістів розбили,
Коростень на другий день,
З боєм захопили.

Та не довго святкувалась
Ота перемога,
Бронепотягом приїхала
Чекістам підмога.

На Радомишель пішли:
Змучені боями,
Обшарпані , обвіяні:
Морозом , вітрами.

Обігрілись у Заньках,
Трохи відпочили
І на зустріч другій групі
Знову поспішили.

У сусідньому селі
Зустріли котовців,
Що на конях налетіли,
Мов орда половців.

Не злякались тютюнниківці,
До бою вступили.
І не мало там ординців,
У снігу згубили.

Так з боями , нескорені,
З великим обозом,
Просувались вони далі
Снігами й морозом.

Біля села Городське,
Переправу мали,
Під кулями півзамерзлі ,
Тетерів здолали.

Побачивши , що не зможуть
Києва дістатись,
Не зустрівшись з подільцями,
Змушені вертатись.

Виснажені , на-пів босі
І майже без зброї
Не втрачали ні надії,
А ні волі тої.

А у бою за Леонівну
Дві групи стрічались,
Через ніч , утому , холод
Так не розпізнались.

Розійшлися вони з боєм,
Село залишили –
Переправу через Тетерів
Шукати спішили.

Ця не зустріч для волинців
Фатальною стала ,
Та вони про це не знали –
Переправа ждала.

У Малих Миньках спинились,
Стали до спочину,
Краще були не спинялись
А йшли без зупину.

Сімнадцятого по полудні
Рушили в дорогу.
Та котовці оточили
Узяли в облогу.

Зав*язався бій кривавий,
Важко описати,
Невеличка річка Звіздаль
Може розказати.

Оточені котовцями
Повстанці не здались,
До останнього патрона ,
Всі мужньо тримались.

Залишені керівництвом,
Холодом зморені,
Хлопці бились за Вкраїну
Немов навіжені.

А котовці розлючені
З шаблями літали
Поранених , скалічених,
Без збройних рубали.

Це останній бій для групи,
У цьому поході.
І до нині його пам*ять
Живе у народі.

Багатьом не пощастило
Із цього загону,
Замучених , знівечених –
Взято до полону.

Їх знесилених , побитих,
Мов овець отару,
Під конвоєм відправлено
До міста Базару.

Там зігнали на майдан
Базарців чимало .
Й “Чрезвычайная пятьорка”
Читала ухвалу.

Сам Котовський перед тим,
Як вирок читати,
Запропонував добровільно
В кінноту вступати.

Та ніхто не ворухнувся –
Люд немов закляк –
Відповів за полонених
Вістовий Щербак:

“Знаємо ,що нас чекає.
Смерть нам не страшна ,
Та Вкраїну ми не зрадим,
Бо вона одна.”

“Ще не вмерла Україна” –
Лунало майданом,
Невеличке те містечко
Вкривалось туманом.

Але пісня обривалась,
Швидкостріл гримів,
Хлопці , мовби підкошені,
Падали у рів.

Мертві падали з живими –
Ворог лютував.
І промерзлою землею
Всіх їх загортав.

Довго кажуть ще з могили,
Стогін доносився.
Бо ж ніхто не правив служби ,
Ніхто не молився.**

Тож ми подвиг пам*ятаймо
Повстанців завзятих
І не біймося ніколи
Ворогів проклятих.

*-твердження О.Шпилинського
**- під Базаром 21 листопада 1921 р. розстріляно 359 повстанців(історична довідка)

1

Автор публікації

Офлайн 4 роки

Іван Мотрюк

28
Коментарі: 0Публікації: 12Реєстрація: 12-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 09.01.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій