Для голосування необхідно авторизуватись

Україно

Україно , Україно – степи і карпати,
Жаль тебе нам ,Україно,жаль нам, рідна мати.
Пережила ти , Вкраїно ,радість і тревоги,
Падала ти , на коліна й вставала на ноги.
Печеніги століттями тебе мордували,
Але наші князі славні тебе відстояли.
Шматували і татари тебе , Україно-
Сагайдачний , Дорошенко…- підняли з руїни.
Ляхам також ти, терпіла , сльозами вмивалась
Ти , терпіла та благала , вони насміхались.
Аж Богдан підняв до бою – сльозами омиту,
Вигнав геть з твоїх просторів , він Річ Посполиту.
Та не довго ота воля сонечком сіяла,
Бо прийшов твій старший брат – ти , знову страждала.
Розділяли тебе рідна на ліву і праву,
Катували як могли , знали свою справу.
Та й тоді ти , Україно , віри не втрачала,
Боролася як могла , жила , не вмирала.
На заході січовики , волю здобували,
А під Крутами студенти , голови поклали.
Та не можна було стримать навалу червону,
Захопила вона знову , тебе до полону.
Знову пішов голод , холод , сибір і розстріли
І усе це , рідна нене , ти мужньо терпіла.
Потім хлопці , бандерІвці , знов до бою стали,
Від совітів і фашистів тебе захищали.
Але також не змогли , ту волю здобути,
Мусіла ще пів століття , ти ярмо тягнути.
Та ось ти , здобула волю , без війни і крові,
А народ живе у злиднях , живе без любові.
Вже не має печенігів , татарів проклятих,
Нема ляхів , москалів , нема супостатів.
Залишились українці , “щирі патріоти”
Та не можуть вони в собі , жадність побороти.
У своїх же , українців , побори збирають,
Кладуть народ на коліна , а про себе дбають.
Не бачити тобі , нене, слави світової,
Жаль тебе нам , Україно , та керують , свОї.

3

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Іван Мотрюк

27
Коментарі: 0Публікації: 12Реєстрація: 12-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 09.01.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій