Для голосування необхідно авторизуватись

Антропоморфний діалог

  • Хто вона і чому прийшла?
  • Вона прийшла, щоб вкрасти мій спокій, безперечно, а хто вона, нажаль, і сама не знає.
  • Як це?
  • А ти знаєш хто ти? От хто ти насправді? Без упереджень, без будь чого «соціально-ствердного» та «досвідо-продиктованого». Просто хто ти є сам для себе? Навіщо ти тут? Невже ти знаєш відповідь. Якщо так, то тоді б я теж її знав би. Отже, мені байдуже хто вона сама для себе особисто. Для мене вона та, що змушує бачити додаткові кольори навколо, чути більше важливого і відчувати життя яскравіше.
  • Вона про це знає?
  • Ще ні, але кожним подальшим своїм подихом, кроком і дією я вказуватиму на це. Вона здогадається, маю надію.
  • Для чого тобі цей весь клопіт?
  • Клопіт це стояти на місці, а не рухатись думкою. Адже тоді все безглуздо. Життя таке коротке і таке незрозуміле. Споглядаючи і розуміючи – ми рухаємося більше, ніж йдучи і минаючи все навколо, не замислюючись над собою і світом. Вона дає мені поштовх і я вже не можу відмовитись від цієї думки. Допоможи мені!
  • Як? І навіщо?
  • Просто почуй те що я кажу і віддзеркаль це в якихось подіях у своєму житті. Тоді я буду значно щасливішим. Потрібно воно тобі чи ні, тільки ти знаєш, я не буду наполягати.
  • Я подумаю над цим, але нічого не обіцяю.
  • Дякую! А зараз, дозволь мені не чути тебе більше, хочу залишитись у мріях.
  • Лишаюсь в тіні, поруч. Дай знати, коли потрібно втрутитись. Не хочу, щоб знову тебе хтось образив.
  • Гаразд. Потиснемо руки.

P.S. Так серце вело розмову з розумом, намагаючись пояснити йому, що закохалося.

2

Автор публікації

Офлайн 7 днів

julietta

1
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 25-08-2020