Для голосування необхідно авторизуватись

Сини мої

Сини мої, мої синочки!

Як до лиця вам вишита сочка,

А не плямиста камуфляжна форма,

Яка сьогодні є для вас вже норма.

 

Коли б хто років десять тому

Сказав, що в Україні буде знову

війна… війна з бойовиками,

які ще вчора нам були братами.

 

Ми б не повірили ніколи,

Бо пам’ятаємо ми добре з школи,

З історії, як важно воювати.

Свою вітчизну рідну захищати.

 

Болить душа за кожного бійця.

Де править зло – війні нема кінця,

А на землі цій ми є просто гості.

Чому ж стосунки в нас такі не прості?

 

Першочергово, як же мир нам відновити?

Адже ми хочемо у мирі жити.

Бо на планеті є у нас лиш спільне

Повітря й небо всім нам необхідне.

 

Ми українці – мирні люди.

І ми не ліземо нікуди,

А захищати свою землю будем

Своїх героїв ми ніколи не забудем.

 

Сини мої, мої синочки.

Я хочу бачити вас в вишитих сорочках.

А на руках – не зброя, а дитина.

Хай береже Вас Бог кожну хвилину!

 

Максименко Катерина Іванівна

5

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Kateryna295

11

Бабусині вірші

м. Жашків, Черкаської обл.

Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 01-02-2021