Без права на Любовь иду вперёд,
Смирившись окончательно с судьбою,
Весенним солнцем разбивая лёд,
Я чувствую себя ещё живою.
Без права на Любовь как декабрист,
Что сосланый в Сибирь без привилегий,
Пишу слезами двадцать пятый лист,
Став мастером изысканых элегий.
Без права на Любовь иду ко дну,
Не знаю, что на дне под толщей ила,
Но знаю, что любил меня одну,
И я лишь одного тебя любила.
07.05.2021

2 коментарі “Без права на любовь”
Вірш дуже хороший. Але право на любов є завжди, навіть коли здається, що його немає. І буде завтрашній день, який обов’язково стане кращим за сьогоднішній.
Так, згодна з Вами, Любов є завжди, і право на неї також. Просто інколи душа відчуває себе “на разрыв” і саме тоді пишуться саме такі вірші.