Для голосування необхідно авторизуватись

Середмістя

                   «Черевики в мене завжди міцно зашнуровані

                     І я не дозволю місту кусати мене за п’яти…»

                                                                          (Х. Кортасар)

Серед міста

В якому всі будинки сірі,

Де живуть люди з чорними душами,

Я бачив перехожого

Вдягненого у синій плащ,

Що був розмальований метеликами.

Він носив дзеркало

В якому замість весни

Відображалася осінь,

В якому замість людей

Відображалися звірі,

В якому замість квітів

Відображалися мушлі.

Той перехожий казав,

Що заблукав у це місто випадково,

Що він шукав ключ від усіх дверей,

Бо його дзеркало – то теж двері,

Бо кожне вікно цих сірих будинків –

Це зіниці черепа

Старого давно померлого писаря,

Що в похиленій ратуші

Записував у реєстр мертвих,

Не знімаючи чорні окуляри думок.

У тому місті

Зупинилися всі годинники

Коли серед ночі

На дзвіниці зруйнованого храму

Сова прокричала слова одкровення

Мовою давно зниклого народу:

Уривок пророцтва

Про людей вдягнених в сіре.

Тільки ніхто не зрозумів ці речення.

Окрім отого перехожого –

Отого – з дзеркалом.

1

Автор публікації

Офлайн 22 години

bratlibo

980
Коментарі: 46Публікації: 682Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій