Мы так не договаривались, май,
Дожди, дожди, сплошная непогода,
Я на тебя обижусь, так и знай,
Хоть сложно обижаться на Природу.
Я так ждала шифоны и шелка,
И каблуки я долго примеряла,
Но это лишь фантазии пока,
Таким, мой май, тебя ещё не знала.
Бесспорно зелен запоздалый май,
Цветёт сирень, и вроде бы всё верно,
Но только холод не сказал “прощай”,
А май напомнить постеснялся первым.
Но верю, верю в счастья торжество,
Пусть график лета сдвинется на осень,
Мне нужен праздник, свет и волшебство,
Ведь май без них практически несносен.
13.05.2021
5 коментарів “Мы так не договаривались, май,”
Отож!..
Прекрасно сказано, пані Катерина.
Вірш ну надзвичайно актуальний.
Дкяую, пані Наталя! Ви, як завжди, надихаєте. Пишу про те, що мені болить. Адже сподівалася зовсім на інше та очікувала від травня більше тепла та сонця😉
Нічого! Як-от кажуть, перемелеться – мука буде. Прийде і на нашу вулицю свято тож тримаймося) Дякую Вам, пані Катерина🌹
Як же гарно про негоду!
Дякую Вам, пані Лізо та пані Наталія! Ви, як завжди моя підтримка! І пропоную, якщо звісно ви не проти, перейти на Ти😉🌹