Як ще рано падати за край –
Неба,що затопить синєвою…
День у день шукаєш власний рай,
Рік у рік ти знову йдеш по колу…
Серед сірості днів
Не втрачай себе справжнього!..
Тільки очі твої
Глибину свою чому втратили?..
Божевільне життя!…
В ньому ми усі божевільні…
Ти біжиш за мною,Я,
Знов від тебе під зливою…
Епізоді новітні,
Чи ми їх не спотворимо?
Від зими і у літо,
Із суботи – в вівторок….
Божевільне життя!
Як далеко ще летіти в літо!..
І не має кінця
Епізодам тим, їх не відновити…

Як це чисто-падати у білий сніг!
Завтра у твоїм теплі розтане…
Міліони вікон,міліарди зим –
і усе що трапиться не з нами…
Божевільне життя!..
В ньому ми усі Боже, вільні…
Біжу за тобою я,
Й знов від тебе уповільнено…
Епізоди спотворені,
Їх не перетворити…
Завтра знову в повторі
Ми прокинемось жити –
Міліметрами днів,
Сміху ясного світлом…
Прокидайся, якщо прагнеш змін…
Прокидайся! Прокидайся жити!
Божевільне життя,
І дорога від зими у літо,
у вівторок сама
маю двері зачинити.