Для голосування необхідно авторизуватись

ЇЙ ЖОВТЕНЬ КОСУ РОЗПЛІТАЄ

Пора цвітінь вже відійшла,
не плаче хвощ, не пахне липа.
Бо осінь золота прийшла,
небесними слізьми омита.
Земля вже стішилась — вляглась,
зопріле листя обгортає…
Вона не спить, ще не здалась…
Вона ще дихає — кохає…
Та набирається води,
щоб вдосталь напувать коріння…
Ще не далеко до зими —
зосталось крапельку терпіння.
В полон захоплять холоди,
цупкі морози, дні молочні…
Покриють осені сліди
пухкі сніги та темні ночі…
Але Земля іще не спить,
їй жовтень косу розплітає…
Ще журавлиний клин летить,
туман, ще ковдрою вкриває…
Повітря вогке — не сухе,
бо сіре небо брови хмурить.
Вже Сонце зовсім не пече,
воно потрохи очі жмурить.
Прийде пора холодних снів…
Поспиш земля, поспиш рідненька!
Прийде ще час казкових днів…
Проснешся в сяйві — чепурненька!!!

13

Автор публікації

241
Коментарі: 17Публікації: 18Реєстрація: 05-04-2020

Автор місяця (Травень 2020)

Достижение получено 06.06.2020

Титул: Автор місяця (Травень 2020)

За публікацію “Стомилось серденько дівоче”

22 вподобання користувачів у травні

Небайдужий читач

Достижение получено 14.04.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

3 коментарі “ЇЙ ЖОВТЕНЬ КОСУ РОЗПЛІТАЄ”