Для голосування необхідно авторизуватись

Сонце. Літо. Молоко.

Ось таким було моє дитинство. А тепер закривай свої оченятка і лягяй спати. Надобраніч, моє пташеняточко.

Єва з головою закуталась у свою перину і міцно зімкнула очі. Вона ще довго уявляла мамине літо у бабусі, бігала наввипередки з Дружком, якого знала лише з фотографій, і пила свіже молоко з високою піною.

Дівчинка порівнювала своє дитинство з маминим і замислилась над тим, яким же воно може бути у дітей з майбутнього… Єва встала з ліжка, одягла свої улюблені кольорові шкарпетки, і пішла до вікна. Вона жила неподалік вулиці Короленка і її вікна виходили на парк «Лебединка». Важко було зрозуміти, чи то місяць бавиться з маленькими хвилями своїм світлом, чи то хвильки гойдають місяць, наче хочуть вкласти його спати… Єва думала, яким же буде її місто через роки, чим і ким вона милуватиметься зі свого вікна…

Тим часом вода, наче вправна бабуся, вколихала маленьке янголятко. Повіки ставали все важчими та важчими і, нарешті, дівча вмостилось на підвіконні і заснуло.

Що за гам? – прокидаючись, подумала маленька соня. Надворі було вже сонячно і комусь дуже весело.

– Скільки ж я проспала? Що це відбувається за вікном?

А за вікномм було літо. Напевне, його розгар. Єва злякалася. Їй запаморочилося у голові, адже на все те, що відбувалося, вона дивилася з такої висоти, що аж дух перехоплювало!

Внизу був величезний аквапарк. Здавалось, його межам немає кінця! Лунала весела та гучна музика, час від часу якісь оголошення, поки Єва намагалася зрозуміти, що ж насправді відбувається. Прийшовши в себе, дівчинка швиденько одягнулася і побігла вниз. Хоч ні, не побігла, а поїхала швидкісним ліфтом, що їздив по краю будинку. Біля підїзду стояло аеротаксі. Водій запитав, куди поїдемо? І спантеличена дівчанка голосно та весело вигукнула:

«На екскурсію!»

Здивуванню не було меж, адже все стало новим, зовсім не таким, як було раніше. Транспорт більше не їздив, він літав! Увесь літав! А будинки були такими високими, що, здавалося, їхні верхівки ховалися в хмарах. Скрізь було чисто і затишно, а люди, без виключень, привітні. Кінопалац мав персональні кабінки для автомобілів для зручного перегляду кінофільмів і здіймався вгору на кілометри. Речевого ринку більше не було, адже все купувалося в інтернеті. Будинки були розфарбовані у різні кольори. Рівняни ходили з різноманітними гаджетами, про які раніше вони й подумати не могли. Довкола все здавалось ідеальним та неповторним. Рівне перетворилось на справжній мегаполіс.

– Це так круто!!! – вигукнула Єва. Вона була у величезному захопленні від того, що побачила. Потім дівчинка ще довго літала вулицями, сходила в аквапарк, той, що біля її будинку і надвечір, сповнена позитивними емоціями і враженнями, прийшла додому. Робот, на якому було написано «Мама», приготував вечерю, простелив ліжко, розказав казку і поцілував.

Єва лежала, дивившись у стелю. Там пролітали ліси і ріки, там пробігав Дружок і вийшла бабуся зі стаканом пареного молока… Раптом вона встала з ліжка, хотіла одіти свої різнокольорові шкарпетки, але не знайшла їх. Натомість, до неї під’їхали електричні капці з підігрівом. І так стало сумно…

Раптом Єва, відірвавшись від своїх думок, зіскочила з ліжка і підбігла до вікна. Там був величезний аквапарк, правда, в якому не купався місяць і хвилі не вкладали його спати… Маленька мандрівниця у глибокій задумі прилягла на своє підвіконня і невдовзі заснула.

– Донечко, прокидайся. Сьогодні перший день літніх канікул. Ми їдемо в село, в гості до бабусі.

Єва ще не зовсім зрозуміла, що відулося. В голові кружляло безліч запитань. Але все, що вона сказала, було: «Мамо, налий, будь ласка, стакан бабусиного молока».

2

Автор публікації

Офлайн 4 тижні

katia_kravchuk

2
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 27-08-2020