– Ось таким було моє дитинство. А тепер закривай свої оченятка і лягяй спати. Надобраніч, моє пташеняточко. Єва з головою закуталась у свою перину і міцно зімкнула очі. Вона ще довго уявляла мамине літо у бабусі, бігала наввипередки з Дружком, якого знала лише з фотографій, і пила свіже молоко з […]
Daily Archives: 27.08.2020
34 posts
– Ось таким було моє дитинство. А тепер закривай свої оченятка і лягяй спати. Надобраніч, моє пташеняточко. Єва з головою закуталась у свою перину і міцно зімкнула очі. Вона ще довго уявляла мамине літо у бабусі, бігала наввипередки з Дружком, якого знала лише з фотографій, і пила свіже молоко з […]
«Та ти з глузду зїхав, диявольський сину!!» Скрикнув Хома гнівно дивлячись на чаклуна, що вальяжно розвалився на лавці біля столу. «Не суєтися, не суєтися, Хома, а краще подумай. Я діло пропоную. Всі проблеми рішимо. І сина твого врятуємо» теж підвівся чаклун З старости наче випустили все повітря. Важко осівши на […]
1 Пролог В некотором царстве, некотором государстве живет-поживает Дракончик – ни маленький, ни юный – но довольно милый и добродушный. Ростом с небольшой двухэтажный домик, такой же древний и полный загадок, немного обветшалый, но стойкий к жизненным бурям и невзгодам, готовый на […]
Без тебе Я — мов не я, коли одна, без тебе. Я — мов не я, коли між нами даль. З тобою сонце, зорі, місяць, небо… Моє ти щастя і моя печаль. Чуття взаємне, світле і жадане — Торкнулося легесенько струни. З тобою в мріях прокидаюсь рано, Без […]
Прийшло – коли і не чекали. Кляло, тоді, усе єство І всі навколишні й не знали, Що в душі – не божество. Знайшло, схопило, не пускало Безумства торжество… Мело, як снігом підступало, Вогнем кидало у чоло… Несло вино і все просило Вівтар і танцю ритуал… Та це безглуздя – відьми […]
Як загляну в твої очі, Що я бачу там? У них навіть серед ночі Синь бездонна – океан… Там пустелі, міражі… Два прозорі вітражі Блискавками грають – Я від них згораю. ©Ален Ветс
Пробито дно. А там все чорно-чорне. Темрява тягне на глибину.пробито дно Там щось сидись. Жахливе і потворне. Просить ту червону рідину. Ті щупальці невидимого спрута Ніжно огортають та… Жеруть. Жеруть свідомість, в них якась отрута. Шалений розпач, цанід та ртуть. Пробито дно. Хоч стукала у двері. Заблукала в пустці та […]
Вибігали думи на толоку, І дивились хмари з висоти, І було до осені пів-кроку, Тільки не хотілося іти. Десь отут, у посивілім літі, Де тече медами сонця схід, Я не встиг на повну оддзвеніти, І не зміг промовчати, де слід.
Моя поезіє, за покликом душі Живу тобою кожну Божу днину! Молю колодязя її не осуши! І пробуди в мені Творця-Людину! Поезіє і музико любові! У Жінці ти сплелася й проросла, У щедрім благодатнім слові Його до Вас від Бога принесла!
Ранить ноги стерня аж до болю, Хто, скажіть, вибирав мені шлях. Я зіткала сама свою долю, То ж і йду по стернових полях. Струмінь вітру волосся полоще, В груди цвяхи зневір забива. Заважає дістатись на Прощу, Доки в тілі душа ще жива. Я співаю й від радості плачу, […]
Невже ця осінь знову прийде рано? Невже їй там без мене ну,ніяк? То зазирне під томик Моппасана, то з Кама- сутри посилає знак. То з – під плащів сільських тореадорів, то зникне враз! І скільки оком кинь: Червоні сни солодких помідорів, жовтенькі пузця перестиглих динь. Ще й кавуни…Ні,люди,- кавунища! Та […]
“Навіщо живе людина?”- Хочу я вас запитати. “Для того,щоб просто жити”,- Могли б ви мені сказати. “Для того,щоб відчувати І сум,і любов безмежну, Для того,щоб посміхатись Відкрито, необережно’ “Навіщо людині серце?” “Щоб радість і біль відчути, Щоб спраглого напоїти, Нещасного пригорнути, Щоб бідному дати грошик, Знедоленому-надію, Щоби у життєвий кошик […]
Исповедь нерожденного Мама мне не пела на ночь колыбельных, И не исполнял снов моих заветных. Не сидела ночью у моей кроватки, Тихо не шептала: “Спи сыночек сладко”. Мама не играла вечером в игрушки, И не засыпала рядом на подушке. Не держала зонт у нас над головами, Никогда я […]
Незабудки Ви знаєте, яка прекрасна весна у квітні, особливо пізня? Ранки дихають, ще морозною прохолодою. Небо блакитне, безкрайнє. Сонце неначе вишиває золотими променями ниток це чисте і ніжне полотно. Інколи його невпевнена рука падає утомлено вниз, і по зеленій траві розмотується клубок із золотими променями. Краплинки сонячного дощу губляться у […]