Країна в жалобі за дітьми своїми,
Страшна звістка в мить облетіла родини,
Загинули ті, хто так мріяв літати
І землю свою планував захищати…
Їх більше немає… скінчились польоти,
В них було попереду стільки роботи,
Трагедія клята забрала життя
Й не буде ніколи назад вороття…
Їх вже не повернеш…Як боляче рідним,
Бо кожен загиблий був необхідним,
Був конче потрібний мамі і тату,
Дружині, коханій, сестричці чи брату,
Дитині потрібен був тато живим,
Без нього лишається дім геть пустим…
На жаль, не повернуться хлопці назад,
Горить двадцять шість скорботних лампад,
Вони стануть зорями на небесах
Й почнуть прилітати до рідних у снах…
Катерина Мотуз (вересень 2020)
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 29-09-2020
