Дивлюсь на календар…
Там червень місяць.
Подивлюсь у вікно…
І не збагну?!
Чи то, мій календар по троху з‘їхав?!
Чи то природа, шуткує наді мной.
На небі хмари супляться, кубляться,
І дощ постійно ллє та й ллє.
Й термометр показує не двадцять…
А лише, менше десяти.
Щось твориться таке вже незбагненне,
В природі, в світі, у житті.
Й думки якісь такі незрозумілі,
І люди стали вже не ті…
Не тільки в нас ці дивні зміни,
а й у природи, буває «заметіль».
І як у жінки, з настрієм проблеми,
Як зранку літо –
ввечірі зимою тхне.
Ось так, дивує світ шаленний!
Навколо нас, постійно щось то є.
Та пристосовуватись маємо уміти,
І не гнівити Бога, бо життя одне!