ЩИРІСТЬ КОХАННЯ

Я квітами уздвовж дороги ляжу,

я зіркою до ніг твоїх впаду

Розіб’ю скелі ніжним водоспадом

вогненно із любов’ю обійму.

 

Я восени впаду барвистим листям,

весною яблунево зацвіту

Нехай із заздрістю нам дивляться в обличчя

я буду вірним, і не відпущу.

 

Бо надто довго був я мореплавцем

шукав у морі затонулий скарб

Моє кохання те, що зветься щастям

у штормах я виховував свій гарт.

 

Я підкорю усякії вершини

не страшні: ні морози, ні сніги

Любові сонцем я себе зігрію,

коли поруч зі мною будеш ти.

 

Розтану у твоєму поцілунку

без залишку, як цукор у воді

Чекаю я такого подарунку

в очах горять рубінові вогні.

 

Я вірю в те,що щиро покохаю

і серденько відчує  намір твій

У світі свою долю відшукаю,

у вирі всіх навколишніх подій.

0

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Ігор Козаченько

0
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 12-07-2019

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: