Для голосування необхідно авторизуватись

Молитва підсніжника

Я у лісі росту,

я – Підсніжник маленький.

Не займай, я прошу,

не зривай мене з Неньки.

 

Рідна моя Земля,

що мене народила,

берегла як могла,

і у холод , і в зливу.

 

Щоби я не замерз

в люту зимну погоду.

Вона дала мені

зимову білу ковдру.

 

Цілу зиму я спав

в обіймах у мами.

Колискові співав мені ліс-

свої гами.

 

Ну, а з першим теплом

усі стали радіти.

Виростали і ми,

усі мамині діти.

 

Напувала Земля

ми і спраги не знали.

Нас ховала здаля,

щоби ми підростали.

 

Піклувалась. Колись.

ліс дрімучий благала,

Щоби ми не спеклись

сонце в гіллі ховала.

 

Там струмочки пішли

підливали нам сили.

ми голівки свої

вгору пнули щохвилі.

 

Захищала нас мати

від усіх так, як гоже.

лиш від тебе, Людино,

захистити не може.

 

Тут безсила Земля

в тебе все під ногами.

І радіє Маля

й рве Підсніжник для мами.

 

-Не займай, я молю,

я – життя. Я – любов.

Ти зірвеш й на той рік

я не виросту знов.

 

-Ти потішишся мить

й кинеш квіточку долу.

Лиш в Землі заболить

від жалю та від болю.

 

І заплаче Земля

пустить сльози дощами,

Люди вбили маля

і забрали від мами.

 

Ми же знаємо всі:

квітка зірвана – в”яне

бо в ній серце живе,

а в людей – дерев”яне.

 

7

Автор публікації

Офлайн 4 тижні

krekoten30

65
Коментарі: 0Публікації: 11Реєстрація: 14-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 15.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій