А ти люби, як не на каблуках..
А ти люби, в домашньому халаті,
Коли заснула з сином на руках,
Без зачіски й в старому платті.
А ти люби, коли в очах печаль…
Бо не завжди виходить порадіти.
Люби тоді, коли очима вдаль,
Люби тоді, коли не слухаються діти.
А ти люби, коли об стіни кулаком…
А ти люби за зайві кілограми,
Висячі груди, що годували молоком
Твоїх дітей, люби, аж до нестями.
А ти люби затертий манікюр.
Немала вільної хвилини, щоб зробити.
Люби, як перед друзями не в сукні від кутюр.
Люби тоді, як посуд хоче бити.
А ти люби і частоту дзвінка.
Коли твій телефон уже гарячий.
Люби. хай піднімається рука.
Лиш витерти сльозу, коли заплаче.
А ти люби всі прищики малі.
Всі зморщечки. люби горбинку носа.
Новими туфлями натерті мозолі.
Погляд люби: з-підлоба, басом, зкоса.
Люби її, оту – малесеньку таку.
Коли плеча стального потребує.
Люби, коли коня зупинить на скаку,
Люби, коли спокійна і коли лютує.
А ти люби, коли на самоті.
Люби тоді, коли вуста в мовчанні.
Люби життя своє, що є вона в житті.
Вона ж щаслива тим, що проживе в коханні!
Автор публікації
