Стоїть лісок дрімучий, вже зовсім посивів.
Посунулися кручі, струмочок обмілів.
Навідується вітер, тепер він частий гість.
Він на дубах могутніх, гойдає свою злість.
Закрутить, мов вертепом, в трембіту засурмить,
Як здійметься над степом й до хмар аж долетить.
Сколошкаються хмари, швиденько навтьоки.
Й одна штовхає другу, підпихують в боки.
Вітрисько все лютує, та хоче наздогнати,
Хмаринку хоч одну на гіллі погойдати.
2 коментарі “Вітрисько”
Хмаринку хоч одну на гіллі погойдати
Хмаринку хоч одненьку на гіллі погойдати- краще
супер!