Поема-апокриф в 3-х частинах
І ЧАСТИНА
Господи, Господи, Господи,
Голгофи чорна хмара
Нависла над моєю головою,
Народжуючи Образ Твій –
Закривавлений Господи
З обдертою шкірою до артерій,
З глибокими порізами на грудях,
Спині, ногах,
Та поглядом залитим кров’ю,
Що лилась рясними потічками
З розтрощеного чола…
Летіли камені на Господа Ісуса,
А римські воїни – розлючені кати
Залізними батогами
Били і били по тілу живого Ісуса,
Видираючи живу шкіру,
Ламаючи живі кості,
Вбиваючи життя Господа…
А ти, о Господи, зціпивши зуби,
Щоб ніхто не бачив гримаси болю
Спершу подивився
На ясне бузкове небо,
Шукаючи поглядом очей блакитних
Небесного Батька,
Прощаючи гріх зрадництва
Своїм Учням…
А потім закривавлений Господь
Подивився на сонячну землю,
Шукаючи
Кохану маму Марію…
І раптом погляди зустрілись –
Закатованого Господа Ісуса і коханої
Матері – Діви Марії.
Вони розмовляли очима,
Де погляд Господа Ісуса
Говорив коханій матері :
« Мамо, я люблю тебе,
Але я повинен вмерти
За тих людей, що ненавидять мене,
Котрі коять гріх вбивства
Разом з Римським прокуратором Пилатом.
І руки прокуратора Пилата
Також в моїй крові,
І цю кров не відмити водою,
Ця кров вкипіла на все життя,
Мов тяжкі гріхи…
І ці гріхи я прийняв на себе,
Щоб врятувати народи
Від пекельного рабства гріхів…».
Очі матері Марії
Відповідали сину Ісусу :
«Коханий сину,
Ти для мене спершу син,
А потім Господь Ісус,
Бог, що врятує людство…
Ти син мій,
Ти душа і кров моя,
А я твоя матір
І тому пробач ці материнські сльози,
Сльози, що душать горло,
А на очах не має
Жодної сльозинки…».
Вони розмовляли очима,
Прощаючись
В земному житті навіки,
Господь Ісус,
Матір Марія…
І Марія бачила, що згодом
Знесилений Господь Ісус
Ніс дерев’яний хрест розп’яття,
Гігантський хрест,
Падаючи з хрестом на землю
Обличчям в пісок
І піднімаючись знову…
Цю хресну дорогу
Господа Ісуса
З великим хрестом на плечах,
Хрестом кривавим,
Мені не забути до смерті,
Останньої секунди життя,
Не забути народам,
Що вірують у Господа Ісуса …
2
Господи, Господи,
Голгофи чорна хмара
Нависла над Землею,
Де розпинають тебе, Господи
На чорному хресті,
Пробиваючи живі руки
Залізними цвяхами,
Вбиваючи молотом
В живу голову
Залізну Корону Царя …
І кожна кривава рана твоя,
Глибока рана,
То скоєні гріхи
Людиною і народами,
Народом України…
3
Господи, Господи,
Голгофи чорна хмара
Нависла над Україною…
Господи, я бачу як на рани твої
Люди посипають сіль,
Брудну сіль гріхів,
Але ти не волаєш від болю,
О, Господи, Господи,
Мужній Господи,
А поглядом лагідним,
Мов батько рідний,
Прощаєш кожного,
Кожного грішника, котрий
Щиро кається
У сповіді гріхів своїх…
Україна кається, Господи,
Україна страждає, Господи,
Страждає народ,
Що виніс на плечах своїх,
Виніс у серці своєму
Пекельне лихо
ГОЛОДОМОРУ,
ВІЙНИ,
ЧОРНОБИЛЮ…
Господи, Господи,
Справедливий Господи,
Який переміг на хресті Голгофи,
Чорному хресті Голгофи,
Кривавому хресті Голгофи –
ПОМИЛУЙ УКРАЇНУ !
ПОМИЛУЙ УКРАЇНУ !
ПОМИЛУЙ УКРАЇНУ ! …
СЛАВА ГОСПОДУ !
***
2007 – 2009 роки.
16 – 19 червня 2007року.
Київ. 24 серпня 2009 року.
ІЛЮСТРАЦІЯ: Господь Ісус Христос на кривавому хресті Голгофи. Композиція. Художник Валерій Кучеренко. 2009.
(Далі буде)
4 коментарі “ГОЛГОФА. Частина І”
А на очах не має
Жодної сльозинки…»..
Тут “немає” треба писати разом.
Твір мене вразив настільки вдалим поєднанням духовної та патріотичної лірики, що я з нетерпінням чекатиму наступних частин!
Твір написаний прекрасно. Відчувається біль який переносив Ісус Христос. Дякую Вам
Пані Надія! Щиро дякую Вам, що Ви очима серця зрозуміли Голгофу. Це бу особливий період у моєму житті, коли я писав поему “ГОЛГОФА”. Я навіть не знав, що вийде ціла поема, але це все народжувалось так поступово і дуже болісно, але я записував все, що мені нашіптував Господь
Красиво і боляче написано. Висока майстерність.