Господи, Господи,
Милосердний Господи,
Послухай цю Правду,
Гірку Правду,
Що кровоточить, мов рана,
Правду вбивства народу,
Українського народу…
То був
Кінець Світу,
Який пророкував Господь –
Кінець Світу в Україні,
Україні 1933 року,
Коли морили
Голодом людей,
Заманюючи у міста – катівні
Мільйони людей…
Мільйони голодних
Йшли у міста – катівні,
Де жили ситі кати,
Що були лютіше звірів,
Які вбивали людей,
Мільйони людей …
Голодні люди на вулицях –
Батьки, матері, діти,
Що просять на
Скоринку хліба …
Ось матір
Знесилена від голоду
І ще голодніше дитя,
Що плаче
Зоряної ночі …
Підходить ситий кат
І залізними вилами,
Мов скирдуючи сіно ,
Пробиває залізним вістрям,
Мов залізним списом,
Пронизуючи живе тіло,
Тіло голодної Матері,
Кволої Дитини …
Це було розп’яття,
Мов на ХРЕСТІ ГОЛГОФИ,
Коли молодая матір
Несамовито кричала,
Плакало дитя,
Захлинаючись кров’ю –
Червоною кров’ю…
Господи, Господи,
Ти бачив ріки крові,
Людської крові
В Україні 1933 року…
Я знаю, знаю, що
Господь Ісус плакав
Живими сльозами,
Плакав у відчаї,
Плакав Божими сльозами,
Споглядаючи
Із Царства Небесного
Землю України –
України 1933 року…
Господи, Господи,
Я відчуваю хворим серцем
Як болить Господнє серце,
Господнє милосердне серце –
Серце живе,
Коли згадує Господь,
Господь Ісус
Україну 1933 року…
Я бачу
Як плаче Господь
І не соромиться
Господніх сліз,
Господь Ісус, що
Покохав Україну…
Господи, Господи,
Помилуй Україну…
СЛАВА ГОСПОДУ!
***
Київ. 2005-2009 роки.
8 липня 2007 року.
29 серпня 2009 року.
Автор – Валерій Кучеренко.
ПІСЛЯМОВА АВТОРА: У просторі цього вірша-поеми використані ексклюзивні спогади свідка Українського голодомору- художника, пані Галини Кириченко (Київ), про долю якої я у свій час опублікував нарис в київській газеті у лютому 2005 року. Тому події Українського Голодомору у просторі цього вірша -поеми є документальними. І це щира Правда, я свідкую про це. Ці трагічні події Українського Голодомору 1933 року відбувались у місті ХАРКОВІ. Дивись також мій опублікований нарис “АНГЕЛ ПРОЖИВАЕТ В КИЕВЕ” про Галину Кириченко та її ексклюзивні спогади про Український голодомор 1933 року:
http://kucherenko-song-lord.kiev.ua/angel-prozhivaet-v-kieve-gazeta-petrovna-kiev-15-fevralya-2005-goda-7534
ІЛЮСТРАЦІЯ: УКРАЇНА. 1933 РІК. Художник – Валерій Кучеренко.
Автор публікації
Поет, драматург, художник, журналіст, мистецтвознавець, письменник, автор книги поезій-апокрифів "ГОЛГОФА ",
(Київ-2013), публікацій, картин, книг (історія України, філософія, архітектура, образотворче мистецтво).
Титул: Автор місяця (Листопад 2020)
27 вподобань користувачів у листопаді
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
14 коментарів “ГОЛОДОМОР 1933 РОКУ – ГОЛГОФА УКРАЇНИ.”
Прекрасно. Дуже життєвий вірш.👏👏👏
Пані Надія! Ви правильно підмітили, це “життєвий вірш”. У просторі цього вірша використані ексклюзивні спогади свідка Українського голодомору- художника, пані Галини Кириченко (Київ), про долю якої я у свій час опублікував нарис в київській газеті. Тому події Українського Голодомору у просторі цього вірша є документальними. І це щира Правда.. Я думаю, що треба до цього вірша-поеми зробити “Післямову Автора”, де вказати історію створення цієї поеми. Ще раз дякую Вам за глибоке входження в тексти цієї поеми, яка створювалась з надзвичайним напруження творчих сил та відповідальності за кожне Слово. .
Як велично,
Поезія така чиста. Жива. Справжня
І на очах – сльози.
Навіть не віриться, що люди можуть бути настільки нікчемно-жорстокими! А можуть…
Любі друзі! Я хочу доповнити мій коментар. У поемі я використав ексклюзивні спогади про Український Голодомор, які надала мені художник та громадський діяч ГАЛИНА КИРИЧЕНКО (Київ). Але спершу я опублікував ці спогади в Авторському нарисі російською мовою ” Ангел проживает в Киеве” в київському тижневику у лютому 2005 року. Залишаю посилання на цей нарис, який опублікований на моєму Авторському літературно-мистецькому порталі:
http://kucherenko-song-lord.kiev.ua/angel-prozhivaet-v-kieve-gazeta-petrovna-kiev-15-fevralya-2005-goda-7534
Як ножем по серці…
Як мама, я не можу уявити своїх дітей голодними… Це настільки страшно дивитися як від голоду в’яне твоя кровиночка, а ти не можеш нічого вдіяти, що жах пробирає до кісток…
Глибоко і талановито.
Дякую Вам.
Це вічна тема для нас.Душевно написано!
Якщо відкинути християнский аспект (маю намір його не розглядати) досить потужно, досягає серця і ворушить минуле. Боляче за ці всі події, бо є співчуття. І основне питання «за що?». Мета є не повторити цього у майбутньому. Гарний вірш, гостра ритміка. Сумно-документально. Сподобався вірш
Кожен Ваш твір – це молитва, а ця особливо щира і болюча.
Важка і болісна тема. Серце всихає від навіть думки про ті часи.
Прочитала … Болісно. бабуся колись,коли ми були малі розповідала про ті часи голодовки. Страшно…Як мати вбивала свлє дитя аби прогодувати інших,щоб ті вижили,як ховали курей,свиней,щоб не забрали, як вмирали в тюрмах за те,що не хотіли віддавать своє,зароблене тяжким трудом.
По віршу- сильно,читатється дійсно ,як молитва. Я навіть уявили це читання-тихо,голосно,крик!
Я прочитав Ваш коментар, який мене сильно вразив, зокрема, спогади Вашої бабусі про Голодомор…ІДЕЯ: напишіть про це вірш або прозу, це як вийде…Адже кохна крихта Правди так важлива для історії України та кожної людини, яка розуміє цю трагедію через власне серце.
Шкода, що історія має здатність повторюватися
Пане Павлік! Я погоджуюсь з Вашою думкою, вона є глибокою та історичною. Дякую. Дійсно, зараз в Україні важкі часи і відбувається дуже багато людських трагедій. Але я не думаю, що можливе повторення трегедії Голодомору 1933 року. Якщо це трапиться, то народ не буде мовчати і відбудеться Третя Українська Революція. Прикро, що здобутки Другої Української Революції ( РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТИ 2013-2014-х років) були абсолютно втрачені в умовах існування політичної диктатури. Єдине, що був створений Меморіал ” Героїв Небесної Сотні” в Києві, Це дуже добре. Але чому вбивці Героїв Небесної Сотні і до цього часу не покарані ? Зараз у Україні 2020 року інше суспільство, яке не допустить повторення Траедії Українського Голодомору 1933 року.