1
Помер мій товариш
Довідався я випадково,
Немов це поле згарищ,
А на землі залізна підкова…
І проростає із серця Слово
І рветься птахом в небо…
2
Таке враження Смерті,
А пам’ять жива і гаряча
Розкриває Вічності двері,
Коли живим був Саша,
Так звали друзі Олександра –
Найбільшого у світі мовчуна…
3
Коли раділи безмежно
Ми, розгортаючи Душі,
Розглядаючи зоряне небо
В саду біля старої груші…
Це було квітучою весною,
Такою рожевою та голубою…
4
Воскресають спогади давні –
Весілля Олександра і Тетяни
І тривожать мене сьогодні
Пелюстинами червоної троянди…
І кожна пелюстина тендітна
Може розірватись біля вікна…
5
Вони розлучились згодом,
Розірвавши коло кохання,
Полишаючи пекельний холод
І роки відчаю та страждання…
Така була історія життя,
Де радість, сльози і каяття…
6
Помер мій товариш
Довідався я випадково
І читаю строфу молитви,
Благаючи Христа живого
Прийняти душу Раба Божого
До Царства Небесного ….
***
Київ. 6 березня 2020 року. 04.00-06.15 годин.
Автор –Валерій Кучеренко.
ІЛЮСТРАЦІЯ : Янгол Вічного Життя. Художник Валерій Кучеренко. 2008 рік.
Яскравий коментатор
Достижение получено 30.09.2020Титул: Яскравий коментатор