Наче струм електричний, проходиш крізь мене раптово:
Умикаєш, торкаєш, наповнюєш палом думки,
Що прямують від тебе зі швидкістю крихітки-слова
Через двері-вуста, що солодкі, без мене ж – гіркі!
Від напруги кохання пече, ніби вольти
у венах,
Переносить заряди черленої пристрасті в нас.
Тільки, як же без тебе нестерпно та пусто, шалений,
Променистий, гарячий на дотик іонів запас.
Я з тобою горю, наче ватра від пестощів бурі.
А без тебе – ніяк, а без тебе – я лінії зріз…
Засвіти мене знову на нашій планеті Меркурій!
І туди проведи електричного струму ескіз.
©Юлія Талько
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 7Реєстрація: 10-08-2020
