Ти Не питай
тобі не треба знати
Чому так важко
Наодинці засинати
Не хочу
все дивлЮсь в вікно
Мене чекає місяць так давно
Я кожну ніч на нього споглядаю
Всі інші сплять, а я гадаю…
Думки, мов вирій листя восени
Кружляють в небі, в вишині
ДумкИ, немов стрімкА ріка
Немов твоя й моя рука
Переплелися між собою
Неначе два сумних струмка…
Всі люди сплять, а я гадаю
Ну от, як тебе нагадаю
Шалений темп серцебиття
Буття без тебе-не життя
Тьмяне, понуре сіре-сіре
А очі, як в неволі звіра
Пусти, пусти, лише губами шепочу…
З одним крилом нажаль сама
не долечу..