Рідне місто Дрогобич.
В старовиннім гарнім місті- стояла хатина.
До неї вела- вузенька стежина.
У вишневому саду, в квітах потопала,
Які рідна матінка завжди доглядала.
Були там лілеї-королівські квіти,
Росли і троянди з запахом чарівним.
Мальви і жоржини, айстри і тюльпани,
Які тільки квіти в мами не буяли.
Біля хати близько- протікав потічок,
Малими вважали, що це справжня річка.
Від дощів потічок з берегів виходив
І робив частенько господарствам шкоди.
Рай тоді був дітям-в школу не ходили,
Зате по дорозі ми на човнах плили.
Понад берегами верби похилились,
Води із потічка досхочу напились.
А в саду, що біля хати-все росло, цвіло й буяло
І хатинку невеличку гарно прикрашало.
І не знали ми біди, в щасті і добрі росли.
Мати пісні нам співала і релігії навчала.
Нам любов до краю- з молоком привила,
Щоб не забували -рідної країни.
Автор публікації
