Для голосування необхідно авторизуватись

БАЛАДА ПРО ЗВАЛЕНЕ ДЕРЕВО

Звалило дерево буревієм,

з могутнім тілом, зеленим зіллям.

Лежало, спершись руками-гіллям…

Здіймався ранок над ним повільно.

Ще вчора хмарами лоскоталось,

гніздо плекав ще на ньому сокіл,

сміялось сонце йому звисока,

щось таємниче йому шептало.

А там, внизу — прозаїчні будні,

турбот життєвих рутина сіра,

полює в сутінках звір на звіра

від днів вчорашніх, до днів майбутніх.

Упало, корінь сточила зрада,

живцем розірвані жили-вени,

кричать над вирвою німо, щемно,

ще кровоточить струмками рана.

Вершини в небі байдужо зверхні

не чують крику за шумом вітру,

чужі, далекі і непривітні.

…А долом вогко заносить смертю.

Гілля повалене кози топчуть,

снують мурахи зів’ялим листям.

Та часом пташок у день імлистий

крилом невидимим затріпоче.

Та впало зріле, живе насіння,

промінням теплим удень зігрілось…

У нім життя ожило несміло,

неначе дерева воскресіння.

 

2

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Vyacheslav Semenko

94
Коментарі: 16Публікації: 34Реєстрація: 13-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 16.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій