Вірші

Жінку цю- люблю я дуже,
Хоч зовсім не знаю за що…
Я без неї -ніхто, я без неї -ніщо,
І як жити без неї- не знаю.
Самотньому сумно буває мені,
Сон вночі не береться все вона в голові.
Все без неї -не так, все без неї-ніяк…
Не знаходжу в житті собі місця.
Я не знаю-за що, я не знаю -чому,
В голові різні думки рояться.
Але знаю одне-я без неї ніхто,
Мабуть в очі її закохався.
Я питаю її ,де ж раніше була,
Чом скоріше в житті не з’явилась?
Вона усміхнулась, мов сонечко ясне
І в очі мої подивилась…
Я хотів би всі ночі і дні
Милувати її й обіймати,
Я хотів би ласкаві і ніжні слова,
До неї завжди промовляти.
Життя набрало живих кольорів
Я по іншому світ цей сприймаю.
Всі невдачі й журбу я від себе гоню,
Бо безмежно цю жінку кохаю.

23

Автор публікації

Офлайн 4 тижні

Леся Гринців

195
Коментарі: 22Публікації: 15Реєстрація: 14-12-2018

Бронзове перо

Досягнення отримано 03.05.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Автор місяця (Лютий 2019)

Досягнення отримано 07.03.2019
За публікацію “Вірші”

18 вподобань користувачів у лютому

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

21 коментар “Вірші”