І лише її гробівець мовчав,
Оповитий хащами,
Ніби спогадами
Про подзвін,
Що розтікається землею
І розчиняється в ущелинах
Каспію.
І лише на її плиті цвіла
Дарована кимось
Двійка багряних троянд.
І лише я, тиняючись із боку в бік,
Не міг пригадати її імена,
Стертого з постаменту,
Ніби апокриф
Зі Святого Писання.
І лише так,
Коротко й невимушено,
Оповідаю
Про нетлінний гротеск
Її краси.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 11-08-2020
