А як же птаха в клітці? – Тільки зараз,… Я зрозуміла сум в її очах, – Коли вона дивилась крізь залізо, І в погляді був незабутній страх… І для краси її ми там тримали, Раділи, забавлялись як могли… А її очі палко нас благали, Щоби звільнили ми її з тюрми… […]
Daily Archives: 11.08.2020
78 posts
З тобою нас познайомили колеги на роботі майже вісім років тому. Здається, наче вчора… Промайнули роки і у мене таке враження, що знайомі ми з тобою цілу вічність, ну як мінімум з дитинства. Вже вивчили один одного темперамент, характер, звички… Іноді здається, що наперед знаю послідовність твоїх дій. Мабуть, як […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/tse-tilky-kyyiv-lypen-myti/ Лісовий чаклун чаклує, візерунок намалює, а тоді творить для нас, коли літечка вже час. Міцна сітка ледь бринить, кола, кола, й кола мить, а дві нитки – вартові, щоб відчути, що в вікні. А у тому у вікні видно бліки чарівні, вир промінчиків не згас, бути […]
Ввімкни тепло в своєму серці!!! І обігрій ним все що є,.. І не дозволь собі померти, Як не роздаш тепло своє.. Нехай зігріє всіх навколо, Веселий сміх твій і добро, Щоб душі всіх людей горіли, Яких з тобою десь звело… Горіли від твого заряду.. І добрих справ твоїх.. Ти розсади […]
Не бойся что-то изменить! И от чего-то отказаться.. И с кем-то сесть поговорить… Кому-то в чём-то вдруг признаться.. Не бойся жить как хочешь ты! И жизни просто улыбаться.. Свободным быть от суеты.. Счастливым быть, а не казаться.. Не бойся где-то глупым быть! Нелепым, и не смей стесняться.. Попробуй […]
Когда-то в детстве… ты оставался один… И плюшевый мишка… слушал тебя внимательно… Он знал, что тревожишься вовсе не ты… Что маленьким быть тебе не желательно…. Он вместе с тобою делил сомнения… знакомя тебя со своей тревогою… Он больше тебя любил варение… и сказки… про некую лошадь убогую… ты гладил его… […]
Запроси мене у свій сон… Я прийду, я не змушу чекати! Лише так перетнемо кордон, Який нам в житті не здолати… Під пологом сховає нас ніч Від очей всюдисущих пліткарок. Щоб до ранку удвох! Віч-на-віч. Без обмов, без пліток і без сварок… Дві душі, що жили в унісон… Лише ніч […]
Я зупиню очима сильний вітер! Відчиню сонце щоб розтанув лід, Я намалюю щастя на віконці, Змайструю власноруч свій вертоліт.. І полечу на ньому в край далекий, Щоб подивитись іншії світи.. А по дорозі буду любуватись, – Прекрасним краєвидом з висоти.. Я сяду відпочити на хмаринці.. Поп’ю із неї чистої […]
Когда на город опускается тьма и становиться непривычно спокойно на улицах, в городских окнах зажигается свет. За занавесками скрывается жизнь, незаметная для окружающих в суете дня. Идя с работы, гостей, различных мероприятий, я часто наблюдаю за тем, что происходит в окнах людей, таких незнакомых мне. Невольно узнаю в них себя, […]
Я віднайду до тебе шлях, Нехай крізь терни… Хоч пальці в кров і стопи в мозолях – Пульсують вени. В моїм житті, як кисень ти! Хриплять легені… Тож я прошу: дозволь знайти Цей шлях у терні… Анна Корольова 01.04.2020
Дзвеніла тиша, мов перед грозою. Напруга в ній – хоч ріж її ножем. І ті слова, несказані тобою, Навік застигли в часі міражем. Ховаєш погляд, ніби сліз не бачиш. А я їх стримати вже навіть не берусь. Таку байдужість, ну, хіба ж пробачиш? Але й брехні не менше я боюсь. […]
На сінокосах викоханий дух: Туман в ярах волого-світанковий, Дід косу гострену бере до рук – Покіс кошлатий, наче в діда брови. І бриль у діда соняхом ясним, А погляд в діда, наче мед у сотах. Якби ж сьогодні загубитись з ним На тих серпневих теплих сінокосах!
Тягнутись, що є сили, вгору. І най тріщать напнуті сухожилля. Вночі лиш опускатися додолу. Шукати плід, відкинувши бадилля. Горіти, не лишаючи нагару. І тих, хто поряд, гріти, не спаливши. Любити… До останнього удару… Піти… Лиш на папері слід свій залишивши… Анна Корольова 25.06.2020
Если б ты знал, как ты мне дорог. Как бешено начинает колотиться сердце при виде тебя. Как напрягаются все мои чувства, ловя твой тихий вздох, твои легкие движения. Как болят глаза от вечного созерцания тебя. Как танцует все внутри, когда слышу твой дивный голос. Как хочется закричать, когда ветер играет […]
Навшпиньки ледь тримаючись, тремтіти. Стікати воском у теплі твоїх обіймів. Всує ім’я твоє, як мантру, шепотіти. Спиняти мить, мов кадри діафільмів. На друзки розсипатись від цілунку. Сотатись ниткою від дотиків до тіла. І припадати знов зі спрагою до трунку… Моя свідомість заблукала, бо сп’яніла… Анна Корольова 06.05.2020
БУЗОК ЛІЛОВИЙ ПІД ДОЩЕМ (Як пишеться вірш..) Лілова наче павутина під дощем. Там заховались мрії в пелюстки. Він вже пройшов , він щез, Лиш тіні від крапель мов крапки. Розмок папір … Усе поглинула вода Стихія дивна і прозора. Потоки стержнів олівців — Графітові сліди у колах. Так тихо стало, […]
Люблю людей, котрі горять мов свічка Яскраво так, небоячись пітьми. Дарують нам любов, турботу,щирість. А головне – залишились “Людьми”! Люблю людей простих, відвертих, добрих Зі зморшками, із вогником в душі Можливо бідних, та останній подих Вони напевно віддадуть тобі. Люблю людей, котрі тягар життєвий Несуть відважно, хоч він нелегкий. Вони […]
Незастелене ліжко. Недопита кава. Недочитана книжка. Може нецікава? Недоказана правда. Нездійсненна мрія. Небажання вставати. Може розумієш? Невблаганний плин часу. Неповторні миті. Неважливі образи. Може ми сердиті? Недоречне мовчання. Недолуга дія. Недопите кохання. Може ти не дієш? Незавершені справи. Недолюблені діти. Невимовне бажання. Може щось змінити? Незапалена свічка. Неспокійні душі. Неочищене […]