Як дихає спішно планета,
Буває, здригнеться від болю,
Тож люди, лишають блаженства,
Хоч сонце… лікує потроху.
Біду… відчуває завчасно,
Хвилюється, вітер покличе,
Він хмари розвіє, мов янгол,
Повік називає сміливець.
Так любить поля, де є квіти,
Піснями пташки забавляють,
Неначе згадає… сни світлі,
Солодкі… з біблійного Раю.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
6 коментарів “Планета”
Як гарно!!!
Дякую Наталія!
Поезія дуже дискусійна, зокрема, про Зло…Варто подумати. На мій погляд, Добра більше. Але сподобалась в цілому Авторська концепція вірша, сюжет, асоціативність. Але над поетичною формою треба подумати, є зриви ритму вірша. Думаю, що необхідно зробити нову версію вірша. Бажаю нових творчих пошуків.
Дякую пане Валерій, буду працювати.
Лиза, очень трепетно описан образ Земли как живого существа, у которого есть Сердце. Очень понравилось!
Спасибо большое Катя!