Кохання запізніле, дивне,
Приборкало закон тяжіння,
Відколи почуття невинне,
Приходить, як зоря вечірня.
Немовби відчуваєш, скоро,
Засяє виднокрай небесний,
А простір розцвіте навколо,
Квітками кольорів веселки.
Хіба нам зрозуміти більше,
Незвідані душі секрети,
Останнє, мов роса в час літній,
Цінуєш… дорогі моменти…

4 коментарі “Хіба зрозуміти…”
Дуже гарно., Лізо. Надзвичайно…
Так, у житті не все просто, не розібратися в усіх цих заморочка.
Дуже дякую Наталія.за коментар.Все що проходимо в житті, так повинно бути.
Очень жизненно и так сейчас мне резонирует…. Это перепутье невозможно преодолеть – кажется, уже проделана работа над ошибками, притерлись шероховатости. но не даром любовь – неизведанная сила, стихийная… Спасибо за такую глубокую именно ЖЕНСКУЮ лирику
Это жизнь Olvia в своем разнообразии.Спасибо за комментарий.