В лабіринти палкої ночі
Заведи мене, я не проти.
Щасливенна і не наврочу.
Ах, який же він, той твій дотик…
Поцілунками, наче маками
Укривав розпашіле тіло.
Аж хотілося тихо плакати.
Вії в темряві затремтіли.
Розгорілося дике полум’я.
Не гаси, хай до ранку тліє.
Ніжним голосом шепочи ім’я,
Щоби дійсністю стала мрія.
Океани, вже вкрай розбурхані,
З берегів розливають води.
Фрази, щирі і непідслухані,
Обривались від насолоди.
Як на сповіді з відзеркаленням.
Тихе таїнство проти ночі.
Те виходило із ув’язнення,
Про що вголос вкрай неохоче.
Пригорни хутчіш, так по-рідному,
Наче лев обіймає левицю.
Це взаємно: зустрілась гідному.
Не розмінююсь на дрібниці.
Душ і тіл зв’язок неприхований.
Не дивуюся, заслужила.
Ніч така була зачарована,
Що в озера зірки губила.
Автор публікації
Закохана поетка. Авторка поетичних збірок "Ілюзія польоту" та "Місія Герди". Мама чудового хлопчика, педагог-філолог за професією.
Достижение получено 05.10.2020
Титул: Автор місяця (Вересень 2020)
За публікацію “Вона пішла”
31 вподобання користувачів у вересні
2 коментарі “Наше таїнство”
Море ніжності. Море пристрасті.❤️👍
Так шалено-пристрастно та палко, Дуже еротично- естетично – оголені почуття, такі щирі у своїй справжньості…