Духмяний запах черемшини,
Дурманив голову горіха,
Вели до неї всі стежини,
Йому ж, сказав би, не до втіхи.
В саду немовби та цариця,
Одна однісінька розквітла,
У білій сукні, ох красива,
Вона прикрасила довкілля.
Кохання й відстань це не дивно,
Ось тільки змучила відрада,
Хоч лине гіллячко настирно,
Лишень у залишку бравада.
Весна підживлювала мрії,
Палав у пристрасті романтик,
Збагнути часу, як той відлік?
Чи бачив осені ознаки…

4 коментарі “Кохання на відстані”
Як же тільки Красиво….
Дуже дякую пані Наталія!
Дуже весняно, красиво, духмяно!!!
Дякую пані Катерина!