Якщо поглянуть на життя,
Так, ніби збоку… зрозумієш,
Хиткі ознаки почуття,
Нестримно ринуть, мов той вітер.
Зізнання, ревність, забуття,
Кохання, злоба, необачність,
Повага, ніжність, співчуття,
Повіки разом… і фатальність.
Сердечна мамина любов,
Тепло і відданість до віку,
Чому ж “зозуля” без турбот,
Завзято носиться по світу?
Скажи собі, що тут не так?
Поліпшить зможеш… ти зумієш?
Тож пальцем тикати мастак,
Життя прикрасити, ось рівень.
Змішалось чисте і сміття,
Хто має право на розподіл?
Лишень на небі є суддя…
Він зважить внесок у гріховність.

4 коментарі “Лишень на небі…”
Це істинна любов. Захоплююсь!.
Дякую Наталія!
“Любовь, когда тепло внутри ” – вот єто самое сложное и самое настоящее в Любви, просто любить, просто чувствовать тепло, просто желать Добро, даже не будучи вместе…
Да Катя так и есть !Мне кажется это вершина!